Банджі-джампінг - широко поширений у світі атракціон, який у нас зазвичай називають «тарзанка». Насправді із тарзанкою банджі має мало загального. На цьому атракціоні учасників прив'язують до довгого гумового канату, на якому вони здійснюють стрибок вниз. Після максимального розтягування канат скорочується, і стрибуна «рве» вгору. Зазвичай цей ефект настільки сильний, що повторюється фаза вільного падіння. У нашому місті легальних місць для стрибків із банджі немає, кажуть любителі цієї забави. Тому у погоні за екстримом вони вимушені їздити до інших міст. Як маріупольці за екстрімом до Запоріжжя їздили... Світлана Сорока: "Всю дорогу мы ехали на машине и в нашу машину сел один из организаторов и он нас проводил. Говорил: - Поворачивай туда, поворачивай туда". Довга дорога у пошуках екстріму і ось воно. Це місце. Саме тут усі бажаючі стрибають скільки їм заманеться. Професіонали кажуть, засновниками стрибків з висоти за допомогою еластичних тросів вважаються аборигени одного з племен острова Вануату, розташованого в Тихому океані. Кожну весну чоловіки цього племені здійснювали ритуальний обряд. Один кінець лози вони прив'язували до верхівки бамбукового дерева, іншим обв'язувалися самі і стрибали з вершини бамбука на землю. Вважалося, що цим вони доводили свою мужність і хоробрість. Звичайно, в ті дні подібні стрибки були набагато небезпечніші, ніж сучасний банджі-джампінг, кажуть спеціалісти. Зараз при польоті із резинкою відчуття тільки позитивні, каже Світлана. Але для того щоб зробити цей стрибок у нікуди, треба сховати свій страх як умога далі. Світлана Сорока: "Я поняла значение фразы "Захватывает дух". Когда подпрыгиваешь на этом мостике и отрываешься от земли, чувствуешь, что тебя тянет вниз эта сила, ощущения просто сумасшедшие, просто чувствуешь: - Вах и все!" Техніка стрибка дуже проста, і для підготовки зазвичай вистачає декількох хвилин інструктажу. Потім майстер закріплює на тілі стрибуна канат і виводить його на майданчик для стрибка. Найпростіший спосіб стрибка — «ластівкою», кажуть спеціалісти, коли, розкинувши руки і віддавшись вільному падінню, стрибун спрямовується до землі. Світлана Сорока: "Знания должны быть минимальные. То что ты должен лететь с прямо расставлеными руками, как птица. Желательно не смотреть вниз, а сосредоточится на прыжке". Знімають висячих догори дригом, на ось такому човні. Навіть у момент, коли ти розумієш, що все закінчилось відчуття польоту не покидає, каже Світлана. Відразу після першого стрибка страх зникає, і виникає бажання пригнути ще. А от коли адреналін всеж проходить, тоді знову і виникає думка, "А може не треба?!". Костянтин Михайлов
